Конспект для студентів

ПЕРЕЛІК ТЕМ

1)Тема: Предмет інформатики. Система. Інформаційна систем.

Інформація це загальнонаукове поняття, яке включає обмін відомостями між людьми, між людиною й автоматичним пристроєм, між автоматичними пристроями, обмін сигналами в тваринному і у рослинному світі.
Властивості інформації:
1) Об’єктивність. Інформація — відображення зовнішнього світу, а він існує незалежно від нашої свідомості, знань, думок та суджень про нього.
2) Достовірність. Інформація є достовірною, якщо вона відображає істинний стан справ. На основі достовірної інформації приймаються правильні рішення.
3) Повнота. Інформацію можна назвати повною, якщо її достатньо для розуміння ситуації та прийняття правильного рішення.
4) Актуальність інформації — важливість, істотність для певного часу.
5) Корисність. Ступінь корисності інформації залежить від потреб конкретних людей і від тих задач, які за допомогою здобутої інформації можна розв’язати. Корисність — це практична цінність інформації для конкретної людини.
6) Зрозумілість. Інформація повинна бути представлена в доступному для сприйняття вигляді.

Інформаційні процеси це процеси пошуку та накопичення, опрацювання та використання, представлення, зберігання та захисту інформації.
До інформаційних процесів відноситься:
Збереження, обробка, передача

Інформаційна технологіяце людино-машинна технологія збирання,
Оброблення  та передача інформації.

2)Тема:Компютер, як інформаційна система.

Компютер це група працюючих разом електронних і електромеханічних пристроїв, які обробляють дані. Самі пристрої, тобто фізичні компоненти компютерної системи (процесор, монітор, клавіатура тощо) називають апаратним забезпеченням компютера (hardware). 
Види комп ютерів за призначенням
·        великі електронно-обчислювальні машини (ЕОМ);
·         міні ЕОМ;
·         мікро ЕОМ;
·         персональні компютери.
Апаратна складова комп’ютера.
Персона́льний комп ‘ю́тер ( ПК ) —електронна обчислювальнамашина , призначена дляособистого використання .
За рівнем спеціалізації спеціалізації ПК поділяють на:
§ універсальні
§ спеціалізовані
Базова конфігурація
системний блок;
монітор;
 клавіатура;
 миша.
1.     Системний блок — основна складова компютера, в середині якої містяться  електронні плати, що керують роботою компютера;
( блок живлення; CD/DVD-rom; порти комутації, накопичувач на жорсткому диску (вінчестер).
2.     Материнська плата (MotherBoard) є основною платою ПК, на якій розташовані:
ü процесор;
ü чіпсет (мікропроцесорний комплект);
ü шини;
ü оперативний запамятовуючий пристрій;
ü постійний запамятовуючий пристрій;
ü роз’єми для під’єднання додаткових пристроїв.
3.     Процесор — основна мікросхема, яка дозволяє виконувати програмний код, що знаходиться у памяті та керує роботою всіх пристроїв комп’ютера.
4.     Чіпсет (мікропроцесорний комплект) — набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв ПК і визначають основні функціональні можливості материнської плати.
5.     Шини — набір провідників, по яких відбувається обмін сигналами між внутрішніми пристроями комп’ютера.
Основних шин три
Ø шина даних,
Ø адресна шина
Ø командна шина.
6.     Внутрішня пам’ять — всі види запамятовуючих пристроїв, що розташовані на материнській платі.
До них належать:
§ оперативна память,
§ постійна память.
7.     Оперативна память RAM (RandomAccess Memory) — використовуєтьсядля оперативного обміну інформацією(командами та даними) міжпроцесором, зовнішньою памяттю та периферійними системами. З неї процесор бере програми та дані для обробки, до неї записуються отримані результати.
8.     Постійна память ROM (Read OnlyMemory) здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при вимкненому комп’ютері. Комплект програм, що знаходиться в ПЗП утворює базову систему введення/виведення BIOS(Basic Input Output System), основне призначення якої полягає в перевірці складу на працездатність системи та забезпеченні взаємодії з клавіатурою,монітором, жорсткими дисками.
9.     Зовнішня память — память, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносноматеринської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія, призначених для довготривалого зберігання інформації.І снує у вигляді накопичувачів —запамятовуючих пристроїв, призначених для тривалого зберігання великих oбсягів інформації.
10.  Монітор (дисплей) — стандартний пристрій виведення, призначений для візуального відображення текстових та графічних даних.
11.  Клавіатура — стандартний клавішний пристрій введення, призначений для введення алфавітно-цифрових даних та команд керування.
12.  Миша — пристрій керування маніпуляторного типу.
13.  Периферійні пристрої Периферійні або зовнішні пристрої — пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д.
14.  Програмне забезпеченнясучасного ПК Програма — запис послідовності команд або операторів мовою, зрозумілою компютеру, для виконання поставленої задачі.

3)Тема: Системне програмне забезпечення. Файлова система.

Системне програмне забезпечення (англ. system software) — відоміше як операційна система, це будь-якепрограмне забезпечення, що забезпечує інфраструктуру, на якій можуть працювати прикладні програми, тобто воно керує і контролює комп'ютерним обладнанням, для можливості виконання прикладних програм. Операційні системи, такі як Microsoft Windows, Mac OS X та Linux є яскравими прикладами системного програмного забезпечення.
Системне програмне забезпечення — це ПЗ, що в принципі забезпечує роботу комп'ютера. Крім операційних систем, іншими прикладами є антивірусні програми, комунікаційні програми та драйвери принтерів. Без системного програмного забезпечення комп'ютер працювати не буде. На відміну від системного програмного забезпечення, програмні засоби, які дозволяють вам робити щось на приклад створення текстових документів, грати в ігри, слухати музику або переглядати веб називаються прикладними. 
В цілому прикладні програмні засоби — це програми, що дозволяють кінцевому користувачу виконання конкретних функцій, таких як обробляння текстів або редагування зображень. Системні програмні засоби виконують такі завдання, як передача даних з пам’яті довільного доступу на диск, або відтворення тексту на дисплеї.

Види системного програмного забезпечення

·         Завантажувачі
·         Драйвери
·         Компонувальник
·         Утиліти
Якщо системні програмні засоби зберігаються в енергонезалежній пам'яті, таких, як, наприклад, інтегральна мікросхема, вони, зазвичай, називаються вбудованими

4) Тема:Класифікація файлових систем

За призначенням файлові системи можна класифікувати на наступні категорії:

Фа́йлова систе́ма — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування.
В залежності від організації файлів на носії даних файлові системи можуть поділятись на:
·         ієрархічні файлові системи — дозволяють розміщувати файли в каталоги;
·         плоскі файлові системи — не використовують каталогів;
·         кластерні файлові системи — дозволяють розподіляти файли між кількома однотипними фізичними пристроями однієї машини;
·         мережеві файлові системи — забезпечують механізми доступу до файлів однієї машини з інших машин мережі;
·         розподілені файлові системи — забезпечують зберігання файлів шляхом їх розподілу між кількома машинами мережі.
  • Операційні системи, призначення,

5)Тема: Операці́йна систе́ма

Операці́йна систе́ма, скорочено ОС (англ. operating system, OS)  — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера абовіртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем.
Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.
 Головні функції:
·         Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (введення та виведення даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).
·         Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).
·         Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.
·         Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).
·         Керування доступом до даних енергонезалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.
·         Забезпечення користувацького інтерфейсу.
·         Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

·         Паралельне або псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність).
·         Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.
·         Організація надійних обчислень (неможливості впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.
·         Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.
·         Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.
·         Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація).
Поняття операційної системи напряму пов'язане з такими поняттями, як:
·         Файл — іменований впорядкований набір даних на пристрої зберігання інформації; операційна система забезпечує організацію файлів в файлові системи.
·         Файлова система — набір файлів (можливо порожній), організованих за наперед визначеними правилами. Якщо організація файлів в файлову систему відбувається з використанням каталогів, то така файлова система називається ієрархічною.
·         Програма — файл, що містить набір інструкцій для виконання. В якості виконавця інструкцій програми можуть виступати:
центральний процесор — якщо програма містить машинний код (звичайно отримують шляхом компіляції вихідного текста програми, написаного однією з компільованих мов);
інтерпретатор — інша програма, яка забезпечує розпізнавання і виконання інструкцій (в окремих випадках інтерпретатор також називають віртуальною машиною).
·         Задача — програма в процесі виконання (в термінології операційних систем UNIX використовують термін«процес»).
·         Команда — ім'я, яке використовує користувач ОС або інша програма для виконання вказаної програми (може збігатися з іменем файла з програмою) або поіменованої дії (вбудованої команди).
·         Командний інтерпретатор — середовище, яке забезпечує інтерфейс з користувачем і виконання команд.
Відносно свого призначення, операційні системи бувают:
·         універсальні (для загального використання);
·         спеціальні (для розв'язання спеціальних задач);
·         спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);
·         однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);
·         багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);
·         однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);
·         багатокористувацькі (система впроваджує поняття «власник файлу» та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;
·         реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконуються за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).
Відносно способу встановлення (інсталяції) операційної системи, операційні системи бувають.
вмонтовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам'яті обчислювальної машини або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);
·         невмонтовані(такі, що інсталюються на один з пристроїв зберігання інформації обчислювальної машини з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).
Відносно відповідності стандартам операційні системи бувають:
·         стандартні (відповідають одному з загальноприйнятих відкритих стандартів, найчастіше POSIX);
·         нестандартні (в тому числі такі, що розробляються відповідно до корпоративних стандартів).
Відносно ліцензії, можливостей розширення та можливостей внесення змін до вихідного коду операційні системи бувають:
·         вільні — з вільними програмним кодом (GNU, BSD, MIT)
·         відкриті (англ. open source) — з відкритим програмним кодом;
·         власницькі (англ. proprietary) — комерційні з закритим кодом.

6)Тема: Текстовий процесор Word. Створення документу

Сторінка як об’єкт текстового документа має такі властивості: розмір
сторінки, розміри полів, орієнтація сторінки, наявність колонтитулів,
вид вертикального вирівнювання тексту на сторінці, колір тла сторінки,
тип межі сторінки та ін
Розміри сторінки – це висота і ширина сторінки документа. Ці значен-
ня за замовчуванням задаються в сантиметрах. Розміри сторінки можна
задати і форматом аркуша паперу (наприклад, А4, А5, Letter), якщо
висота і ширина сторінки збігаються з одним із стандартних значень.
Поля – це області сторінки вздовж її країв. На сторінці є верхнє, ниж-
нє, ліве і праве поля. Розміри полів за замовчуванням задаються в сан-
тиметрах. Ліве і праве поля частіше залишаються незаповненими, а на
верхньому і нижньому полях можуть розміщуватися колонтитули.
Якщо документ планується друкувати з обох сторін аркуша, то до-
цільно встановити дзеркальні поля, які в такому випадку називаються
внутрішнім і зовнішнім полями замість лівого і правого . Якщо
надрукований документ буде зшиватися, то для цього потрібно залиши-
ти деякий додатковий простір, який визначається полем корінця та його
розташуванням (зверху чи зліва).
Орієнтація сторінки – це спосіб розміщення сторінки на площині.
Розрізняють книжкову (вертикальну) і альбомну (горизонтальну) орієн-
тації
            Колонтитули (фр. сolonne – стовпець, лат. titulus – заголовок) – це
службові повідомлення, які розміщуються на полях сторінки докумен-
та. Інформація колонтитула відображається на всіх сторінках документа
або деякій його частині. У Word 2007 розрізняють верхній, нижній і бічні
колонтитули. Колонтитули можуть містити номери сторінок, назву доку-
мента або поточного розділу, прізвище автора, графічні зображення тощо.
Колонтитули першої сторінки, парних і непарних сторінок можуть
відрізнятися. Також можуть бути різними колонтитули різних частин
.
Форматування сторінки
Для встановлення необхідних значень властивостей сторінки слід від-
крити на Стрічці вкладку Розмітка сторінки. На цій вкладці розміщено
дві групи елементів керування, які призначені для форматування сторін-
ки, – Параметри сторінки та Тло сторінки
.
У групі Параметри сторінки для форматування об’єктів сторінки
можна використати такі елементи керування:
·  кнопку зі списком Поля – для вибору одного зі стандартних наборів
розмірів полів. Якщо запропоновані варіанти не влаштовують, то інші
значення можна встановити, вибравши в списку цієї кнопки команду
Настроювані поля;
·  кнопку зі списком Орієнтація – для вибору орієнтації сторінки;
·  кнопку зі списком Розмір – для вибору одного зі стандартних розмірів
аркуша паперу, на якому планується друк документа. Для встановлення
інших значень потрібно в меню вибрати кнопку Інші розміри аркушів.
Розміри полів сторінки можна також встановити на вертикальній і 
горизонтальній лінійках у режимі перегляду документа Розмітка сто-
рінки. На лінійках полям відповідають ділянки блакитного кольору.
Щоб змінити їхні розміри, необхідно перетягнути межу поля вздовж
лінійки в потрібне місце

7)Тема: Текстовий процесор Word. Створення таблиць та графіки.

Поняття таблиць Word Таблиці дуже часто зустрічаються в діловій кореспонденції, однак існує деяка думка, що створювати і редагувати таблиці в текстових процесорах украй складно. Це не має ніякого відношення до роботи з таблицями в Word. Word дозволяє вставляти таблиці з текстовою і графічною інформацією будь-якого об'єму. Таблиця – це упорядкована в рядках і стовпцях інформація
Таблиця може складатися з будь-якої кількості рядків і стовпців. Перетинаючи, стовпці і рядки утворять комірки.Для того щоб створити таблицю, необхідно зробити наступне:  Помістити курсор у те місце документа, куди потрібно вставити таблицю.  Виконати команду ТаблицяÞВставити таблицю чи клацнути на кнопці Вставити таблицю на стандартній панелі інструментів.  Ввести потрібну кількість стовпців у поле Число стовпців і потрібна кількість рядків у поле Число рядків.  У полі Ширина стовпця вказати ширину стовпця (чи залишити параметр Auto).  Якщо необхідно використовувати рамки чи інший тип форматування таблиці, слід клацнути на кнопці Автоформат. У діалоговому вікні Автоформат таблиці можна вибрати формат таблиці і вказати типи ліній, рамок і заповнення для різних частин таблиці.  Клацнути на кнопці ОК діалогового вікна Вставка таблиці, щоб вставити таблицю в документ.
             Додавання і видалення комірок Для того щоб видалити рядки, стовпці чи комірки з таблиці, спочатку варто виділити комірки, а потім виконати команду ТаблицяÞВидалити комірки. У діалоговому вікні Видалення комірок вказується зрушення комірок уліво (виділені комірки видаляються, а їх заміщають ті, що були розташовані праворуч), зрушення комірок нагору (виділені комірки видаляються, а їх заміщають ті, що були розташовані нижче) і видалення рядка чи стовпця. Для того щоб додати комірку чи групу комірок, слід користатися командою Вставка комірок. Спочатку необхідно виділити комірку, поруч з якою буде розміщена нова комірка чи група комірок. Потім виконати команду Таблиця-Вставити комірки чи клацніть на кнопці Вставити комірки стандартної панелі інструментів. Вибравши один з пунктів у діалоговому вікні, що з'явилося, Вставка комірок, потрібно вказати, що слід зробити: додати рядок чи зрушити комірки після додавання нових. Вигляд таблиці після додавання чи видалення комірок залежить від того, у якім місці таблиці видаляються комірки й у якому напрямку здійснювалося зрушення комірок: по вертикалі чи горизонталі. Якщо виділити комірку чи групу комірок (у приведеній таблиці виділені третя і четверта комірки), виконати команду ТаблицяÞВставити комірки


8)Тема: Електронні таблиці. Табличний процесор Excel.


Електронна таблиця – це змодельована програмою двовимірна таблиця, яка складається із рядків та стовпців. Основним призначенням електронної таблиці є введення даних до комірок та обробка їх за формулами.
Сьогодні ми розглянемо программу MS Excel. Вона призначена для роботи із електронними таблицями. Також цю программу ще називають табличний процессор Excel.
Рядок формул це панель у верхній частині вікна Excel, що використовується для введення і редагування вмісту комірки. Змістом комірки може бути як постійне значення (число, текст) так і формула.
Поле імені – це текстове поле, у якому відображається ім’я виділеної комірки або елемент діаграми.
Робоча частина аркуша – це область, де відображаються дані електронної таблиці.
Вкладки аркушів – слугують для перемикання між аркушами робочої книги.
Робочий лист складається із рядків та стовпців, на перетині яких утворюється комірка. Також на робочому листі містяться рядки заголовків стовпців та комірок.
Комірка – це мінімальний елемент електронної таблиці. Вона має адресу, яка складається із імені стовпця й імені рядка на перетині яких вона розташована.
Назви стовпців складаються із літер латинського алфавіту. Назви рядків – із натуральних чисел. Один аркуш містить 256 стовпців та 65536 рядків.
Наприклад адреса комірки B2 показує, що комірка знаходиться на перетині стовпця з іменем B та рядка із іменем 2.
До комірки може вводитись різна інформація: текстова, числова (цілі числа, дроби, дані грошового формату, формату дати).
Виділена комірка називається активною або поточною. Коли комірка активізована, в полі імені відображається її адреса.
Чимало операцій в Excel можна виконувати не тільки над окремими комірками, а й над багатьма комірками. Це можуть бути операції копіювання та переміщення даних, форматування комірок, оброблення даних різних комірок за однією формулою.
Сукупність комірок електронної таблиці називається діапазоном.
На практиці найчастіше доводиться працювати із прямокутними діапазонами, але діапазони не обов’язково можуть бути прямокутними. Для того щоб виділити прямокутний діапазон необхідно клацнути лівою кнопкою миші по комірці яка буде знаходитись у верхньому лівому куті діапазону і не відпускаючи кнопку протягнути вказівник до комірки, яка буде правою нижньою коміркою діапазону. Прямокутний діапазон комірок позначається записом адрес кутових комірок (лівої верхньої та правої нижньої), що розділені двокрапкою, наприклад (С2:F8, B16:AD24 і т.ін)

9)Тема:Аналіз даних у середовищі табличного процесора.

Функції — це наперед визначені формули, які виконують об­числення за заданими величинами, які називають аргументами   в зазначеному порядку. Ці функції дають змогу виконувати прості та складні обчислення.
Функція починається зі знака рівності (=), за ним іде ім'я функції, дужка, список аргументів, розділених комами, дужками.
Щоб відобразити список доступних функцій, клацніть на ко­мірці та натисніть клавіші Shift + F3. Аргументи
Функція в Microsoft Excel автоматизує процес обчислення певної ве­личини або значення. Її можна використати тільки у формулі, записавши її ім'я та значення аргументів у круглих дужках: ім'я функції(аргументи). Якщо функція має кілька аргументів, їх розділяють символом крап­ки з комою «;».
Для вибору функцій і введення їх у формули використовують діалогове вікно Вставка  функції, яке відкривається однойменною кнопкою розташованою зліва від рядка формул.
      Математичні функції в Microsoft Excel реалізують ті ж обчислення, що й відповідні функції в математиці.
      Призначення статистичних функцій — обчислення статистичних по­казників для наборів значень.
      Логічні функції використовують для обробки виразів, значення яких істинні або хибні.
      Інформаційні функції застосовують для визначення типу й формату даних, а також наявності помилок у певних клітинках і їх типу.
      За допомогою текстових функцій обробляють текстові значення, які ще називають текстовими рядками.
      Основне призначення фінансових функцій — обчислення грошових сум, відсотків або термінів виплати за отримані кредити, а також прибутку як результату інвестування.

Статистичпі функції
AVERAGE — повертає середнє арифметичне аргументів.
AVERAGEA - повертає середнє арифметичне аргументів, ура­ховуючи числа, текст і логічні значення.
COUNT  обчислює кількість чисел у списку аргументів.
COUNTА  обчислює кількість значень  у списку аргументів.
COUNT BLANK  обчислює кількість  порожніх комірок  у діапазоні.
COUNTIF — обчислює кількість непорожніх комірок у діапа­зоні,які відповідають указаній умові.
GEOMEAN — повертає середнє геометричне.
МАХ - повертає найбільше значення у списку аргументів.
МАХА — повертає найбільше значення у списку аргументів ураховуючи числа, текст і логічні значення.
MIN  повертає найменше значення у списку аргументів.
M1NA — повертає найменше значення у списку аргументів ураховуючи числа, текст і логічні значення.
SMALL — повертає k -те найменше за величиною значення в сукупності даних.
Також часто використовують і вивчають логічні функції тому що в деяких задачах значення комірки (чи виразу) залежить від де­якої умови.
Логічні умови використовують такі знаки: >, <, =, >= ,  <= , <>
IF (логічна умова; дія за умови TRUE; дія за умови FALSE)'
AND (умова1;умова2;умова3;...)
OR (умова1;умова2;...)
У комірку можна вставити текстову примітку - певний опис або зауваження щодо її вмісту. Для цього використовують команду меню Вставлення ® Примітка

10)Тема: База даних  MS Access.

База даних - це єдине централізоване сховище даних певної предметної області, до якої мають доступ  багато програм та споживачів.
 Наприклад класні журнали, бібліотечні каталоги.
Більшість баз даних мають табличну структуру і можуть містити  одну або декілька видів таблиць, пов’язаних між собою.
Колонки таблиць в базі даних називають полями, а рядки - записами.
СУБД - система управління базами даних - комплекс програмних засобів, за допомогою яких можна створювати бази даних, наповнювати їх та працювати з ними.
В світі існує немало різних СУБД. Частина з них є закінченими продуктами, більшість - спеціалізовані мови програмування, за допомогою яких кожен користувач сам створює структуру бази, вводить необхідні елементи управління.  Це мови Fox Pro, Paradox, Clipper та інші.
В одній літературі ми зустрічаємо про Fox Pro висловлення, що це мова програмування, в іншій - база даних. Слід розуміти - СУБД, написана на мові Fox Pro.
Найпростіші бази даних можна створювати в Word, Excel, навіть в Блокноті, поля даних в цих базах повинні мати фіксовану довжину та заданий розділитель.
Інформаційна система - це певна СУБД  з відповідною базою даних.
Розрізняють системи за можливостями роботи користувача :
-         інформаційно-пошукові - тільки пошук
-         інформаційно-довідкові - пошук і перетворення даних (+,-,*,/,найбільші, найменші та ін.)
-         банки даних - де користувачам дозволяють пошук, перетворення, введення нових, вилучення старих та заміна  записів.
1.1.Особливості використання баз даних:
1.Дані в базі створюються і зберігаються як єдине ціле для розв’язку всіх задач предметної олбласті ( відпадає необхідність дублювати дані, що економить  пам’ять комп’ютера).
2.Кожна прикладна програма вибирає в базі дані для розв’язку лише своєї задачі.
3.Незалежність прикладних програм від даних (зміни в даних не викликають необхідність змінювати програму і навпаки).
1.2.Основні функції СУБД.
1.Створення бази даних - Далі в лекції буде детально.
Таблиці та типи даних в СУБД описуються мовою описання даних (МОД). При введенні даних в базу СУБД перевіряє їх тип і при невідповідності блокує введення і повідомляє про це користувача.
2.Редагування бази даних - Це виконання різних операцій над записами ( видалення застарілих, доповнення новими, зміна окремих даних в записах, заміна одних записів іншими), додавання нових полів, зміна їх імен та інше.
3.Створення запитів та виведення достовірної та повної інформації  на них.
Кожна СУБД має мову маніпулювання даними  (ММД) і транслятори з цих мов.За запитом користувача  на ММД йде обробка даних ( пошук потрібних записів, підрахунок суми чисел стовпчика, сортування даних, фільтрація даних) і виведення результатів користувачу в потрібному вигляді - на екран, принтер чи файл у образі таблиць, діаграм, графіків та інше.
4.Захист інформації.
Використання паролів, доступ лише до певної інформації, дозвіл на зміну записів чи даних в них.Особливості : якщо користувач щось міняє в базі даних, ці зміни зберігаються автоматично і зразу ж! Не можна закрити базу без збереження, як Word, Excel, бо результати роботи з таблицею бази зберігаються без нашого відома. Тому не можна займатися будь-якими експериментами в базі даних, які експлуатуються . Слід створити спеціальні навчальні бази даних.
5.Забезпечення цілості бази даних в разі машинних збоїв, раптового вимкнення електропостачання.
1.3.Користувачі бази даних :
1.Адміністратор бази даних (АБД)-  ідеолог і головний конструктор  бази даних. Ніхто не має права  вносити зміни до структури бази ( змінювати назви поля, видалити або ввести нове поле). АБД відповідає за збереження даних, розробляє заходи щодо захисту  даних від руйнування, несанкціонованого доступу, їх достовірність і ефективне використання.
2.Системні програмісти - контролюють  функціонування бази, розробляють програми, які розширюють можливості СУБД.
3.Прикладні програмісти - розробляють програми  обробки даних в базі.
В простих чи невеликих базах всі ці функції виконує одна особа.
4.Кінцеві користувачі - особи, що звертаються до бази даних з різними запитами.

2. Коротка характеристика бази даних Access
Бази даних Access входять до складу пакету Microsoft Office. Раніше функціонували версії: Access 2.0, Access 95, Access 97, Access 2000, Access ХР. Останні три входять до складу пакету Microsoft Office.
Особливості Access:
1.     Можливість програмувати на Visual Basic.
2.     Інтегрованість програми в Access ,Word, Excel.
3.     Можливість розподілу даних за таблицями згідно зі змістом даних.
4.     Табличне подання даних дозволяє модернізувати кожну таблицю окремо.
5.     Редагування даних в одному місці бази автоматично редагує їх в іншому місці.
Завантаження Access. Як будь-яку програму  пакету M.Office, Access можна запустити трьома засобами:
·        Через головне меню Windows – Пуск –Програми - Microsoft Access.
·        Кнопкою в панелі М Office
·        За допомогою ярлика Microsoft Access.

11)Тема: Створення таблиць, форм, запитів і звітів.

·         
Таблиці – (це основний об'єкт бази даних, в якому зберігаються всі дані, наявні в базі, а також структура бази).
Запити - (дозволяють вибирати дані з однієї або декількох пов'язаних
таблиць).
Форми – (служать для введення і перегляду даних у зручному для користувача вигляді, який відповідає звичному для нього документу).
Звіти – (призначені для формування вихідних документів і виведення їх на друк).
. Виклад нового матеріалу.
При створенні об’єктів БД у режимі конструктора завжди є можливість
редагування і доповнення об’єктів деякими даними.
Автоматизовані засоби надає Майстер - спеціальне програмне засіб, що
створює структуру об’єкта в режимі діалогу з розробником.
1. Майстер форм.
Виділимо потрібну таблицю і на вкладці «Створення» в категорії «Форми»
виберемо «Майстер форм».
Потім з категорії «Доступні поля» натиснувши «>>» переводимо всі поля в
категорію «Вибрані поля»
І натискаємо «Далі» по ки не перейдемо до виду:
Натискаємо кнопку «Готово» отримуємо форму для введення: Для оформлення форми у вигляді плаваючого вікна виконаємо наступні дії:
Закриємо форму і відкриємо її в режимі конструктора.
2. Майстер запитів.
Відкриємо меню «створення» кнопку «Майстер запитів».
 Вибираємо «Простий запит» і «ОК»
У вікні «Таблицы и запросы» вибираємо об’єкти, на основі яких будемо
створювати запит.
У формі створення «простих запитів» вибираємо в категорії «Доступні поля», ті
поля, які нам необхідні і натискаємо далі. Вибираємо тип запиту (підсумковий або докладний), натискаємо «Далее»
Задаємо ім’я запиту і натискаємо «Готово».

12)Тема: Створення й показ комп’ютерних презентацій.

Комп’ютери, демонстраційні монітори великих розмірів,мультимедійні проектори та електронні (мультимедійні) дошки, сенсорні екрани тощо.
Види:комп’ютерних презентацій:-слайдові та потокові презентації
Відповідно й системи для опрацювання комп’ю терних презен-
тацій поділяють на системи опрацювання слайдо-вих презентацій і системи опрацювання потокових презентацій.
Загальна характеристика системи опрацюванняпрезентацій Microsoft Office PowerPoint 2007.
Система опрацювання презентацій Microsoft Office PowerPoint від-
носиться до програм опрацювання слайдових презентацій. Ми вивчати-
мемо версію програми, яка має назву
Microsoft Office PowerPoint 2007
(далі
PowerPoint 2007) (англ. power – сила, енергія, потужність; point  крапка, суть).
Програма
PowerPoint 2007 має всі можливості систем опрацювання
презентацій, які були розглянуті вище.
Вона може працювати в двох
основних режимах – створення і редагування презентації та її демон-
страції.
Стандартним форматом файлів презентацій, підготовлених з викорис-
танням PowerPoint 2007, є формат PPTХ. Крім того, PowerPoint 2007 за-
безпечує роботу з презентаціями, створеними в попередніх версіях про-
грами у форматі PPT, а також збереження презентацій у файлах різних
форматів.
Створення презентації
У програмі Power Point є вмілі помічники - Майстри. Майстра - це допоміжні засоби, які допомагають виконати складний багатоступінчастийпроцес зі створення презентації. Це ряд діалогових вікон, які ставлять питання про те, як ви хочете виконати завдання. Після кожної відповіді на питання майстер буде міняти зовнішній вигляд презентації. Завжди можна перейти до наступного або повернути до попереднього діалогового вікна.
Використання майстра автовмісту - це найпростіший і найшвидший спосіб створення нової презентації. Все, що необхідно буде знати - це як повинна виглядати презентація. Майстра можна буде запустити прямо зі стартового діалогового вікна Power Point. Після вибору теми і шаблонів презентації та відповідей на ряд питань, що стосуються оформлення і подальшого використання презентації цей майстер підготує слайди. Майстру знадобиться деякий час, щоб створити презентацію, грунтуючись на установках, запропоновані користувачем. Потім майстер відкриє презентацію в режимі Структура. Там можна побачити підбірку слайдів, готових для оформлення. Запропоновані слайди не більше ніж робоча версія. Можна використовувати їх для подальшої роботи або відмовитися взагалі, приступити до створення нових слайдів

13)Тема: Основи створення комп’ютерних публікацій.

Публікація (латин, publico — оголошувати публічно) — це оприлюд­нення деяких відомостей. Цим терміном називають також єдину за формою та вмістом опубліковану роботу.
На сьогодні  більшість публікацій  створюють,  редагують  і форматують, використовуючи  комп’ютерні  програми,  зокрема,  текстові  редактори  та процесори. В такому випадку вживають термін комп’ютерна публікація.
За способом розповсюдження публікації можна поділити на друковані та електронні.
Розрізняють такі друковані видання: книжки, журнали, брошури, газети, буклети,  листівки  тощо.  Кожне  з  них  має  своє  призначення,  автора  ма­теріалу і відповідно — певну структуру, формат видання та правила розповсюдження.
Брошура (фр. broc hure  від brother  лишити)  неперіодично текстове книжкове  видання  обсягом  понад 4, але не більше 48 сторінок, з'єднаних між  собою.  Найчастіше  брошури  використовуються  в  рекламних  чи  в освітніх цілях.
Буклет (фр. bouclette — завиток) — переважно багатокольорова аркуше­ва роздруківка, складена в два або кілька згинів. До такого виду друкованої продукції найчастіше звертаються туристичні агенції, виробники промислових і продовольчих товарів, організації та установи у рекламних цілях, в період  відзначень ювілеїв,  подій  чи  проведення  інших  знакових  заходів. Буклет має багатосмужну структуру, як правило, 6 смуг.
Інформаційний  бюлетень  (лат.  bulla документ  з печаткою,  італ.  bulletino —  записка, листок) — видання, яке випускається з метою інформування з певних питань цільової групи людей, спеціалістів або інших користу­вачів.  Інформаційний  бюлетень,  як  правило,  складається  з  підбірки актуальних тематичних відомостей, оформлених у вигляді статей.
Видавнича система MS Publisher або ООо Scribus призначена для підготовки поліграфічних продуктів (публікацій, брошур, рекламних листівок, каталогів, книг).
Після завантаження програми відкриється її вікно, інтерфейс якого має багато спільних елементів з рештою програм ОpenOffice.org. У вікні програми ліворуч знаходиться Область завдань у вигляді окремої панелі (містить команди, що часто використовуються. Її розташування та невеликі розміри дають змогу застосовувати ці команди, не припиняючи роботу над файлами).
Тут обирають варіант публікації:
Публікація для друку містить шаблони основних видів публікації використовується для швидкого створення макету публікації;
Веб-вузли та електронна пошта призначена для створення веб-сайту чи веб-публікацій, які планується відправити як повідомлення електронною поштою;
Набори макетів містить впорядковані за кольоровим рішенням макети публікацій;
Пусті публікації використовується для створення власного макету публікації.
Створення публікації на основі шаблону
Обрати в Області завдань пункт Публікації для друку відкриється перелік категорій (Швидкі публікації, Бланки, Буклети, Бюлетні тощо) у вікні перегляду (відкриється в центральній частині) клацанням обрати потрібний макет публікації в Області завдань встановити параметри обраного макету (здійснити його форматування) замінити текстові фрагменти та графічні об’єкти на свої.
Введення тексту
На відміну від OOo Writer публікація складається лише з об’єктів. Об’єкти розташовують на сторінці у певних місцях. Головним об’єктом є текстовий блок (напис). На сторінці може бути декілька текстових блоків. Якщо створено публікацію на основі шаблону, то вона вже містить текстові блоки, готові для введення даних. Достатньо клацнути в блоці, видалити введений там текст і ввести свій

14)Тема: Основи веб-дизайну.

Найчастіше під словом Інтернет розуміють його найпопулярнішу службу  ─ World Wide Web (WWW)  або просто Web.

На початковому етапі розвитку WWW слугувала лише для передачі текстової інформації. Використання зображень у більшості випадків спрямоване на покращення привабливості веб-сторінки. Тому сьогодні питання веб-дизайну є актуальним.
Інформація, що міститься в мережі у форматі цієї служби, надається у вигляді веб-сторінок.
Веб-сторінка – це текстовий документ, записаний у форматі HTML з використанням спеціальних кодів (тегів), за допомогою яких в текст можна вставляти графічні зображення, музику, відео фрагменти тощо.
Теги (дескриптори) – це коди мови HTML (мова розмітки гіпертексту), за допомогою яких розмічають вихідний текст.
Браузер – спеціальна програма для перегляду веб-сторінок. Найпопулярніші веб-браузери – Internet Explorer, Opera, Mozilla, Firefox.
Більшість веб-документів містять гіпертекстові посилання або просто гіперпосилання.
Гіпертекст – це текст, в якому містяться посилання на інші документи.
Гіперпосилання – це об’єкт веб-сторінки, що містить інформацію про адресу іншої веб-сторінки.
Слово або фраза, що є посиланням або гіперпосиланням, підкреслюється і виділяється іншим кольором, щоб відрізнити її від решти тексту.
Саме гіпертекст є основою структури Web. Завдяки йому веб-сторінка стає інтерактивною. Гіпертекст не має ні початку, ні кінця, інформація ніяк не впорядковується, документи просто зв’язуються за допомогою посилань.
Гіпермедіа – це узагальнення поняття гіпертекст, що стосується документів, які містять не тільки текст, а й інформацію мультимедіа.
Веб-сторінка – це документ гіпермедіа.
Для створення веб-сторінок використовується спеціальна мова HTML (мова гіпертекстової розмітки).
HTML-документ – це звичайний текстовий файл із розширенням .htm або .html.
 Веб-сторінка зберігається як HTML-документ.
Головна мета HTML – описати зовнішній вигляд документа.
Для цього в текст документа вставляються теги, які визначають способи форматування і дають змогу зв’язати слова і фрази документа з іншими документами в Інтернет.
Створити веб-сторінку можна за допомогою:
*    Microsoft Word
*    Microsoft Excel

15)Тема: Автоматизоване створення й публікація веб-ресурсів.

1.2 Класифікація сайтів
1. За вмістом.
Статичний сайт — сайт із підготовленим заздалегідь вмістом. Файли видаються користувачеві в тому самому вигляді, в якому вони зберігаються на сервері. Перші сайти в Інтернеті належали до категорії статичних.
Динамічний сайт — вміст сайту створюється за допомогою спеціальних скриптів (сценаріїв) на основі даних із будь-якого іншого джерела.
Наведена класифікація не є істотною, оскільки простому відвідувачеві сторінки здебільшого важко навіть визначити, статична вона чи динамічна.
2. За функціональним призначенням.
Сайт-візитка
Веб-подання компанії
Кількість сторінок — 1–5 (головна, контакти, прайс, можливість розширення до корпоративного сайту)
Корпоративний сайт
Повнофункціональне веб-представлення (інформаційні та комерційні функції)
Необмежена кількість сторінок, блоки новин і статей, можливість розміщення портфоліо, наявність галереї, каталогів продукції, можливість розширення функціоналу
Інтернет-магазин
Майданчик для купівлі-продажу товарів і послуг
Розміщення необмеженої кількості товарів, спеціальні сервіси для здійснення угод
Портал
Інформаційно-комерційний майданчик
Інформаційна та адміністративна частини, можливість розширення функцій, розміщення текстового, відео- та аудіоконтенту
Промо-сайт
Спеціалізується на окремому продукті або акції, функція — привернення уваги, просування товару, збільшення продажів. Може бути «філіалом» корпоративного сайту
Невелика кількість сторінок, можливе розміщення презентацій, відеороликів, каталог із зображенням товарів
Унікальний сайт
Ресурс повністю адаптовано під потреби і завдання конкретної компанії або індивідуальної особи
Відповідно до побажань замовника

Інформаційні ресурси містять тематичні інформаційні сайти, що спеціалізуються на конкретній вузькій тематиці, і тематичні портали — ресурси, які, крім інформаційної складової, надають ті чи інші можливості взаємодії з користувачем (коментарі, форуми), мультимедійні комунікації (аудіозаписи, відеоролики тощо).
Веб-сторінки є базовими документами World Wide Web і створюються в HTML (HyperText Markup Language). Сторінки можуть бути як частиною веб-сайту, так і самостійними документами. HTML-сторінка містить HTML-теги, що надають інформацію про її структуру, вигляд та вміст. Веб-браузери використовують цю інформацію для визначення способу відображення сторінки 

16)Тема:  Інтегроване використання засобів обробки документів. Спільна робота з документами. Розробка колективного проекту з використанням кількох інформаційних технологій.
Обмін даними між графічним редактором, текстовим і графічним процесором, системою керування базами даних, засобом для розробки комп’ютерних презентацій.
Необхідності обміну даними між текстовим і табличним процесором, системою керування базами даних, засобом для розробки комп’ютерних презентацій можна використовувати зв’язки, що базуються на гіперпосиланнях, імпорті та експорті об’єктів, обмінові фрагментами інформації.
Окремо можна виділити процес використання посилань. Приклад використання гіперпосилань у програмі PowerPoint.
Як приклад розглянемо гіперпосилання в програмі для розробки комп’ютерних презентацій.
У програмі PowerPoint гіперпосилання — це зв’язок одного слайда з іншим в одній презентації.
Гіперпосилання можна створити з тексту або об’єкта, наприклад рисунка, графіка, фігури або об’єкта WordArt. Текстові об’єкти, створені за допомогою готових ефектів, до яких можна застосувати додаткові параметри форматування.
Отже, можливе створення гіперпосилання на:
- слайд із тієї самої презентації;
- слайд з іншої презентації;
- сторінку або файл в Інтернеті;
- адресу електронної пошти;
- новий файл.
Наприклад, щоб зв’язати з іншим файлом, користуються алгоритмом:
1. виділити текст або об’єкт, який потрібно використати як гіперпосилання;
2. на вкладці Вставлення у групі Посилання натиснути кнопку Гіперпосилання. (В Microsoft Office 2003 вибрати пункт Встав­лення з головного меню, Гіперпосилання…);
3. у списку Зв’язати вибрати пункт З новим документом;
4. у полі Ім’я нового документа ввести ім’я файла, який потрібно створити та на який має вказувати посилання;
5.підтвердити створення посилання командою OK.
Імпорт і експорт файлів.
Імпорт даних
Поелементне копіювання, перетворення тексту на таблицю в текстовому редакторі з наступним копіюванням в електронну таблицю.
За допомогою Microsoft Excel можна імпортувати дані з текстового файла до аркуша. Майстер імпорту тексту перевіряє текстовий файл, який імпортується, і забезпечує його належне імпортування.

17)Тема: Поняття алгоритму, властивості алгоритмів.

Алгоритм – це  точний зрозумілий опис послідовності дій над заданими об’єктами, що дозволяє отримати кінцевий результат.
До слова алгоритм близькі за значенням слова: спосіб, рецепт. Однак алгоритми в інформатиці – це не тільки рецепт розв' язання задач. Алгоритми розроблюється, насамперед, із метою автоматизації дій виконавця.
Складання алгоритму починається з розробки описуваного процесу на послідовність окремих кроків. Властивості розбивки алгоритму на окремі кроки називається дискретністю алгоритму. Кожний крок алгоритму формується у вигляді інструкцій (команд), тобто визначених розпоряджень виконавцю.
Алгоритми складаються з орієнтацією на певного виконавця: дресированої тварини, людини, автомата, ЕОМ. До алгоритму мають входити команди, які виконавець може виконати, і неприпустимі команди, які він не може виконати. У кожного виконавця є кінцевий набір команд, які для нього зрозумілі і можуть бути виконані. Цей набір називають системою команд. Виконавця.
Користуючись системою команд, виконавець може виконуватиалгоритм формально, не вникаючи у зміст поставленої задачі. Від виконавця вимагається лише виконання послідовності дії, передбачене алгоритмом. Коли алгоритм зрозумілий конкретному виконавцю, кажуть, що такий алгоритм має властивість певності. Завдяки певності багатократне виконання одного алгоритму різними виконавцями за тих самих вихідних умов приведе до однакових результатів.

18)Тема: Засоби візуальної розробки програм. Поняття оператора.

Візуальне програмування застосовують для розв’язання задач. Результати виводять на форму ─ у характерне для операційної системи Windows вікно, де можна застосувати різноманітні елементи керування, властиві для діалогових вікон прикладних програм : текстові поля, поля редагування, поля-списки, кнопки тощо.
Користувачеві для складання програми надаютьсяграфічні (візуальні) засоби  компоненти. Вони мають певні властивості (атрибути). Властивості можуть набувати значення з деякого заздалегідь фіксованого набору чи значення, придумані користувачем. Користувач розв’язує різноманітні задачі шляхом добирання компонентів і надання потрібних значень їхнім властивостям.
Для опрацювання числових та інших даних складають підпрограми-процедури, котрі називають методамиоб’єктів.
Отже, суть візуального програмування полягає в конструюванні розв’язку поставленої задачі методом вставляння компонентів (візуальних заготовок) у форму, наданні значень їхнім властивостям і в застосуванні чи створенні методів, потрібних для розв’язування задачі.

19)Тема:  Поняття змінної, операції та виразу.

Величиною у програмуванні називають об’єкт, з яким пов’язується певна множина значень. Такому об’єкту надається ім’я – ідентифікатор.
Величини можуть бути змінними й постійними.
Константою – називається величина, яка під час виконання програми не змінює свого значення.
Змінна – це величина, значення якої змінюється під час виконання програми.
Величини звичайно позначаються окремими символами(а, в, х) або послідовністю символів(а1,х3, в13с).
Ідентифікатор – це ім’я, що вибирається для елементів алгоритму: змінних, констант, заголовків.
Тип величин визначає, яких значень може набувати величина і які операції з цією величиною дозволені.
Числові величини подані двома типами: цілий(ціл) і дійсний(дійсн).
Літерні величини слугують для роботи з текстом – це довільні послідовності символів: літер, цифр, розділових знаків.
Логічні величини – можуть набувати лише двох значень: True (Так) і False(Ні).
Складені величини - задаються кількома компонентами, наприклад таблиці і масиви.

Типи даних та їхні описи

Будь-який елемент даних (константу, змінну) можна віднести до того чи іншого типу. Тип визначає безліч значень, яких може набувати елемент даних. Усі типи даних мають бути зрозумілими компілятору, і тому типи, що вводяться програмістом, необхідно описати

20)Тема: Основи структурного програмування.

Формалізації будь-якого процесу, завдання чи задачі передує вивчення структури елементів, з яких складається цей процес, в результаті чого з’являється так званийзмістовний опис процесу. Той, у свою чергу, є вхідним матеріалом для створення формалізованої схеми процесу. Формалізована схема процесу/задачі має включати в себе:
 характеристики процесу/задачі;
 систему параметрів, що впливають на сам процес/задачу;
 визначені залежності між характеристиками та параметрами процесу/задачі з урахуванням усіх потрібних факторів;
 систематизовану й уточнену сукупність усіх вхідних даних, відомих параметрів процесу/задачі та початкових умов.
Після формалізації провадиться запис в аналітичній формі всіх співвідношень задачі, які ще не були відображені, викладаються логічні умови та описуються дії по реалізації процесу розв’язання
Організована сукупність дій, необхідних для розв’язання поставленої задачі, називається алгоритмом.Ефективним методом побудови алгоритмів є метод покрокової деталізації, при якому завдання розбивається на кілька простих підзадач (модулів), і для кожного модуля створюється свій власний алгоритм.
Здебільшого модуль реалізує певний процес обробки інформації і застосовується як для окремого використання, так і для включення модуля в інші алгоритми.
*                    Застосування модульності при створенні алгоритмів дозволяє розбити великі задачі на незалежні блоки (модулі), усуває повторення стандартних дій і значно прискорює процес відлагодження алгоритму в цілому. Найчастіше алгоритм складається з головного
Саме слово «алгоритм» виникло з назви латинського перекладу книгиарабського математика IX століття Аль-Хорезмі «Algoritmi de numero Indoru», щоможна перекласти як «Трактат Аль-Хорезмі про арифметичному мистецтвііндусів ».
. Алгоритми зустрічаються і в повсякденному житті, причому на кожному кроці,під назвами «інструкція», «рецепт», «метод вирішення». Однак не всякеприпис є алгоритмом. Інструкція «дій по обстановці» абовідоме зі світу казок «піди туди - не знаю куди, принеси те - не знающо »не є алгоритми, так як вони не точні, не вказують на конкретнупослідовність дій. Алгоритм повинен передбачити обробку будь-якихситуацій при його виконанні, і однозначно сказати, що робити в кожній зних.
Алгоритм - це точна послідовність приписів, виконання якихдозволяє за допомогою кінцевого числа кроків отримати рішення задачі,однозначно визначається вихідними даними
Властивості алгоритму.
При складанні і запису алгоритму необхідно забезпечити, щоб вінволодів рядом властивостей.
Однозначність алгоритму, під якою розуміється єдиністьтлумачення виконавцем правила побудови дій та порядок їхвиконання. Щоб алгоритм володів цією властивістю, він повинен бути записанийкомандами з системи команд виконавця.
Кінцівка алгоритму - обов'язковість завершення кожної дії,складових алгоритм, і завершимо виконання алгоритму в цілому.
Результативність алгоритму, що припускає, що виконання алгоритмуповинно закінчитися отриманням певних результатів.
      Масовість, тобто можливість застосування даного алгоритму для вирішенняцілого класу задач, що відповідають загальній постановці завдання. Для того щобалгоритм мав властивість масовості, слід складати алгоритм,використовуючи позначення величин і уникаючи конкретних значень.
Правильність алгоритму, під якою розуміється здатність алгоритмудавати правильні результати вирішення поставлених завдань.
Ефективність - для вирішення завдання повинні використовуватися обмеженіресурси комп'ютера (процесорний час, обсяг оперативної пам'яті і т. д.).
Способи запису алгоритмів:
На практиці найбільш поширеним є такі способи представленняалгоритмів:
Словесно-формульний спосіб (запис на природній мові);
Словесно-формульний спосіб запису алгоритмів являє собоюопис послідовних етапів обробки даних. Алгоритм задається вдовільному викладі природною мовою. 
Наприклад. Записати алгоритм знаходження найбільшого спільного дільника (НОД)двох натуральних чисел (алгоритм Евкліда). 
Алгоритм може бути наступним:
1. задати два числа;
2. якщо числа рівні, то взяти будь-яке з них як відповідь і зупинитися, інакше продовжити виконання алгоритму;
3. визначити більше з чисел;
4. замінити більше з чисел різницею більшого і меншого з чисел;
5. повторити алгоритм з кроку 2.
Словесний спосіб не має широкого поширення, тому що такі описи:
V строго не формалiзуються,; 
V страждають багатослівність записів; 
V допускають неоднозначність тлумачення окремих приписів.

21) Тема: Електронна пошта. Інтерактивне спілкування. Інформаційні технології у навчанні. Основи інформаційної безпеки.

Електронна пошта – це зручний і надійний засіб спілкування.
Передача інформації в Інтернеті здійснюється на підставі ТСР/ІР-протоколу. Користувача цікавить інформація – вміст пакетів. А вміст пакетів визначається програмами, з якими працює користувач. Такі програми створені на основі стандартів (прикладних протоколів) і називаються сервісами (службами, послугами) Інтернету.

Основні послуги Інтернету:

·        Служба WWW (World Wide Web) система взаємопов’язаних електронних документів, які зберігаються на веб-серверах.
·        Електронна пошта (E-mail) – послуга, яка надає можливість обмінюватися повідомленнями між різними віддаленими один від одного комп’ютерами.

·        Служба новин (UseNet) – дозволяє організувати телеконференції для обміну думками з обраної теми.
·        Інтерактивне спілкування (IRCInternet RelayChat або просто  Chat)  - забезпечує обмін повідомленнями в режимі реального часу, тобто без затримки часу між відправкою повідомлення і отриманням відповіді на нього.
·        Служба ICQ – об’єднує в собі переваги електронної пошти, можливості пересилки файлів і ведення бесід у реальному часі.

Електронна пошта (E-mail) – це найпоширеніший сервіс Інтернету.

Переваги електронної пошти в діловій діяльності:

: дешеве і майже моментальне розсилання повідомлень;
: не витрачається час на візити до службових осіб із дрібних питань;
: електронний лист керівник із більшою ймовірністю прочитає особисто;
: людина, що пише лист, не відчуває себе настирливою;
: не треба для розсилання передруковувати копії;
: архів листування зберігається в комп’ютері в зручному вигляді;
: можна задавати списки розсилання, псевдоніми (alias), вести адресні записники;
: відповідаючи на повідомлення, є змога використовувати цитати;
: можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви тощо).


Комментариев нет:

Отправить комментарий